Сонце впало,
Покотилася голова
На стовпах понасіли коршуни.
Від регалій
Залишилася булава,
І хоругва, роками ношена.
І стояли…
Й дивилися зусібіч –
Чернь, козацтво, шляхта й «без роду-племені».
Сонцем впала
Голова із широких пліч,
Але ноги стояли рівно, немов приклеєні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418961
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 16.04.2013
автор: Кот Єльпітіфор