За світанками – дні,
Ночі, сповнені смутку.
Чом не скажуть мені,
Хто придумав розлуку?
Ніжна вишня в саду
Пелюстками накрила
Хмар рясних череду,
Що сховали Ярило.
Писк малих синичат
Він не чує. Як гірко…
Догоріла свіча…
Згасла батькова зірка…
Десять років пройшло,
А було, ніби вчора.
Його чОвна весло
Повело десь за гори,
В інші, кращі світи,
Де - лиш світло і простір.
Він приходить у сни
Тонким місячним мостом.
Не зове він мене:-
Зоставайся там, доню.
Біль тебе обмине.
І зірок у долоню
Він насипле мені.
ВІН – у височині.
Народився у квітні.
В квітні він і пішов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419518
Рубрика: Присвячення
дата надходження 19.04.2013
автор: Ліоліна