І знову день згорів немов свіча,
Лишивши в пам'яті лиш теплі краплі воску.
Горнусь до ночі ніжного плеча,
Щоб сили почерпнути в неї трошки.
Бо завтра знов на сцену вихід мій
У звичній ролі у житті-виставі,
Де за лаштунками минулих почуттів
Душа не прагне визнання і слави.
Так день за днем іде кудись життя...
Все відшліфовано до болю, до оскоми.
В колишнє щастя вже немає вороття,
А зігране лишає тільки спомин...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419568
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.04.2013
автор: Рижулька