Пам ’яті Богдана Ступки
Його смерть наробила галасу.
Журналістам нова сенсація.
Тільки сльози фальшивої жалості
Проливають останні овації…
У газетах статті з’явилися
І ток-шоу по телебаченню,
та від них і не пахне щирістю –
Аби просто люди побачили…
«Він великим був , гарним актором»,-
В один голос кажуть новини.
Але горе криється в тому :
Не актор помер , а людина.
Просто так – чоловік у сивинах,
У якого була сім’я:
І онуки , і син , і дружина ,
Й найдорожче – чесне ім’я.
Він помер – щось в душі зламалось.
Світ утратив іще талант.
А по ньому багато зосталось –
Того спадку наш світ не варт.
Він залишив свій спадок людям –
Хай побачать його роботи.
І, можливо, років за двісті
Надрукують в подяку банкноту…
Не помер. Буде жити роками
У серцях своїх глядачів.
Та в газетах скупими рядками
Надрукують десяток слів.
Серед них буде звістка жахлива,
Що сіріє холодним написом:
«Він помер 22 липня
І був вбитий серцевим нападом».
Але житиме! Житиме в образах,
Що майстерно створив за життя.
У захоплених й щирих поглядах,
Переповнених почуття.
22.07.2012
© Віталія Костюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419644
Рубрика: Присвячення
дата надходження 19.04.2013
автор: Ві Костюк