Червоніють грона горобини,
Я згадала юні ті літа.
Моє серце так забилось в перше,
Покохала хлопця- скрипаля.
Я кохання перше не забуду,
Памятати буду все життя.
Покохати в друге важко знову,
Бо - це щире й світле відчуття.
Червоніють грона горобини,
Дозріває золота пора,
А в подвір'ї голосно щебече,
Наша рідна й мила дітвора.
Дітки є в родині - це чудово,
Здорово живе ця дітвора.
Щоб могла я повернуть дитинство
Я б на мить щасливою була.
Діти наші - милі прехороші,
Не спішіть дорослішать в душі,
Важко дуже жити нам дорослим,
Бо несем тягар важкий в житті.
Червоніють грона горобини,
Дозріває золота пора.
Та чомусь згадала я сьогодні
Гарного й милого скрипаля.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419730
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.04.2013
автор: Ярмульська Галина