Після вітровалів і морозів
І таких шалених хижих злив
У яру випростовує лози
Кручена вербина – диво з див.
Різана і ламана, і бита,
Стовбур гне старезний до води,
Де гнучкі жовто-зелені віти
Ніжно струм цілує молодий.
Знов весна!
Пухнастими бруньками
Сонце обдаровує стару:
Забувай образи, рани, плями,
І про те, що мерзнеш у яру!
Вкриє листя зморену до денця,
І живлющий сік - по рукавам!
Вчора ще скрипіла над джерельцем,
А тепер стріпнулася. Жива!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419784
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 20.04.2013
автор: Борисовна