Сидівши тихенько собі на стільці
Хлоп`ятко маленьке дивилось в віконце
Невпинно летіли безжальнії дні
А він все не бачив те бажане сонце.
Лиш тільки вночі,коли він засинав
Купався у променях щастя й любові,
А клятий світанок усе руйнував
Й доводилось знову коритися долі.
А доля яка? Жить в дитячій тюрмі,
І бавитись кубиком на каруселі
Чекати когось у безмежній пітьмі,
Щоб очі сумні стали знову веселі.
Щоб руці холодні хтось просто зігрів
І на ніч поцьомав,завершивши казку
А біль від сирітських скалічених днів
У серці змінилась на радість та ласку
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419827
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 20.04.2013
автор: Bubinka