Не ховай свого погляду, мила,
Ти поглянь лиш - у розквiт весни
Тепла нiчка для нас розстелила
М"яке ложе пiд небом ясним.
Не соромся, кохана, не треба,
Розплету, дай, я русу косу.
Ти поглянь - навiть зiронька з неба
На твою задивилась красу.
Дай торкнутись до щiк розпашiлих,
За якими тремтить нiжний смiх.
I до губ твоiх - вишень поспiлих,
Нiби медом налитих, п"янких.
Пригорнутись дай нiжно до тебе,
Разом злитись - i в вiчний полiт!
Й так летiти пiд зоряним небом
Сотнi тисяч закоханих лiт...
Не ховай свого погляду, мила,
Пiдiйди i довiрся менi.
Бачиш - нiчка крилом нас накрила,
Ми ж обое згораем в огнi.
Про спочинок забудем i втому,
Дамо волю своiм почуттям.
Я тебе, моя мила, нiкому
Нi за якi скарби не вiддам!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420027
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.04.2013
автор: Лидия Науменко