По тоненькому лезу життя
Свою пісню несу небайдужу.
І назад вже нема вороття,
І вперед важкувато, мій друже.
Я несу її, - ніжну свічу,
Прикривааю від хуги і вітру.
"Не спіткнись, не впади... - я шепчу,-
Щоб сумні не ридали трембіти..."
І промовила пісня: "Дитя,
Від підступного сплину видужуй,
Бо назад вже нема вороття,
Вирви там і глибокі калюжі.
"Не здаватись! Вперед! До кінця!" -
Вчила бабця тебе ще ізмалку.
Там, попереду, простір життя,
Після заходів стільки світанків!"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420056
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.04.2013
автор: Лариса Журенкова