А на моїй душі-лиш біль тебе.
І чим її лише я не лічила!
Сказав же лікар-скоро все пройде,
Я так до нього кожен день ходила.
То прикладу до неї трохи хмар,
Притрушу зірочками,що дробила.
А ти мені напустиш знову чар.
Невже даремно душу я лічила!
Та вчора в парку стрілася із ним.
А він сказам,що шрами так пасують.
А ще мені здавався він смішним,
Хіба у перший день ось так цілують?
Хіба на другий-кульки у руці
Тримають,щоб мене розвеселити?
Цілують мої шрами у душі.
Не можуть вже без мене день прожити?
То сакури,то квітів,то весни...
Несе він все,що тільки забажаю.
Лиш не приходить він у мої сни,
Бо поряд з ним ніяк не засинаю.
Хіба заснеш?Цілує цілу ніч,
Збирає мені пригоршнями зорі.
Не сплю ніяк.Але не в тому річ,
А в тому,що я дякую все долі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420190
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.04.2013
автор: Відочка Вансель