Подаруй мені троянду ,
І скажи шо любиш.
Процілуй мене у губи,
І бреши шо не забудеш.
Обійми мене так сильно,
Ніби й справді це любов.
І бреши мені у вуха,
Знай,я поведуся знов.
Виправдовуйся красиво,
З неба обіцяй зірки,
І любов таку красиву,
Головне-бреши, бреши.
То колись була не правда
І тепер це все брехня.
Може я така наївна?
А навколо метушня..
Може то я накрутила,
Шо вернутись хочеш ти?
Я тобі вже надоїла?
Краще вже тоді збреши!
Монолог мене дурної
Не побачиш ти, хоча..
Приводів вже є багато
Врізати тобі ляща!
Ти насправді є зануда,
Хоч говориш шо мужик.
Ти у мене як простуда,
Був собі такий і зник.
Постсиндром ідіотичний:
Думаю шо ше люблю.
Все ше насморк є незвичний.
Не смертельно це-живу!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420194
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.04.2013
автор: Анеля