Пишу... Можливо, хтось і почитає...
Сльозу ізронить... Тихо посміхнеться...
Сидять мої вірші під образами
І лоскотом бентежать чиєсь серце.
Сьогодні серед темпів і модерну
Вони зніяковіло причаїлись.
Та серед них однак немає скверни,
Минуле і сучасне в них зустрілось.
Пізніше, коли марево безкрає
Злегка торкнеться рук а чи плеча,
По духу такий рідний хтось згадає,
Як плавилась біля ікон свіча...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420290
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 22.04.2013
автор: Лариса Журенкова