Хоч мова є своя, але чужа панує,
Російська полонить, англійська домінує,
А брат наш мов заснув, хизуючись собою,
Швергоче на чужій, аж бризкає слиною.
Колись, як йшли до нас, коли діди родились,
Ми вчили чужаків і в них чужого вчились,
Приходиться тепер відстоювати мову,
І берегти своє потрібно кожне слово.
Спитаєте чому, така у нас родина,
Коли чуби тріщать, і гине Україна.
Сміються чужаки і набивають суми,
Стараються у нас дорватися до Думи.
Ми ж на своїй землі, а нам плюють в лице,
Курей у нас тепер навчає вже яйце,
Вклонімося землі, шануймо кожне слово,
Щоб зберегти лице і рідну нашу мову.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420370
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.04.2013
автор: Віталій Назарук