Знову серце сміється тріолями.
Чи сумними, чи, може, веселими.
Я життя відміряю стодолями,
І містами, і, навіть, селами.
Переплуталось все, змішалося.
Я тепер не все розумію.
І забулося те, що зналося.
Що не вміла - тепер умію.
Мені місяць засліплює очі.
Ну, а сонце - так, ледве сяє.
Наче кішка, гуляю щоночі.
Ну, а вдень в сновидіннях блукаю.
Чом так сталось, ніхто не розкаже:
Хтось не знає, а хтось не хоче.
Лише дивне чуття підкаже,
Чому сяють незвично очі.
Або кара, або подарунок -
Неважливо, але приємно
Відчувати надії цілунок
Й малювати його натхненно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420385
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 23.04.2013
автор: ЮЛІЯ