Ти плів життя,ти нитки розривав,
Тобі здавалось,що так буде вдало.
Чому із них ти жодну не зв"язав?
Лиш здогадавсь,коли ниток не стало.
А ці шпульки тобі хтось підкладав,
Можливо-їх для неї бракувало?
І ти на іншу все життя чекав,
Лише із тою щастя не чекало.
А ти хоч знав із чого ці нитки?
З пір"їнок,а шпульки-із серединок.
Не догадався ти усі роки...
Вона дивилась Янголом з хмаринок...
Коли собі всі крила розплела,
Коли у небо не змогла летіти-
Тобі б вона і серце віддала.
Щоб тільки поруч вечером сидіти.
Та тобі мало,скільки не давай-
Ти все одно не зможеш оцінити.
Вона вже не летить.Крил не ламай,
Нехай тепер навчиться хоч ходити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420444
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.04.2013
автор: Відочка Вансель