Важкий тягар чужих образ,
Байдужість, прожиті роки,
Нестерпні сльози… кожен раз
Рвуть моє серце на шматки.
І кожен раз з останніх сил,
Зчепивши зуби, крізь туман,
Клянучи за відсутність крил
І потерпаючи від ран –
За кроком крок, крізь морок мрій,
Крізь біль, що марою бринить –
Знов повертаюсь, ледь живий,
Бо маю ще тут щось зробить
Таке, над чим не владний страх.
Щоб ту свою останню мить
Із посмішкою на вустах
Міг завжди з легкістю зустріть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420475
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.04.2013
автор: Сергій Вітер