десь мляво сьогодення виряджає
цінителів сімейності і цноти
а ми разом
бо начебто кохаєш
на кожне «доки»
знаю
є ще й «доти»
за кожним пальцем
зігнутім під впливом
мого парадоксального вертіґо
шукав якусь вагомішу поживу
в ламанні скла
а ти зламала ніготь
а вітер завива
і
мо
сердешна
мене він обгороджує
здуває
і ноги загойдались
мов черешня
і мозок вибухнув
і рук немає
стареньке полотно масне від пилу
під ним лагає фільм
сніжить екран
похмілля
божевілля
зріксь бадилля
хребет зліз
голова не на плечах
мені ще й інше телетранслювали
про лихоліття терли
й неминучість
підпал
теракт
за кількість постраждалих
за клунком сліз і жалю –
балакучість.
і те
що відбулося вранці
справді
трагікомедії повноголосі
а світ тримає перших й другорядних
лишень на той –
усі ступають босі
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420484
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.04.2013
автор: Митрик Безкровний