Від часу мрій, до часу забуття
Минає стиха все людське життя
Та все ж не стиха, грають в ньому бурі
Великі справи й гідні каяття
***
Не скни, що вкотре нас життя розводить
Так навесні струмки розділить перешкода
Лунає їхній спів, бо знають, - не до смерті
З’єднає знову доля шлях в веселій круговерті
***
Палає осінь смолоскипно на узбіччі
І я лечу крізь полум'я за сотню
Хтось каже, то не страшно - йти у вічність
Та може й так, аби лиш не самотнім.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420527
Рубрика: Рубаї, хоку, танка
дата надходження 23.04.2013
автор: serbhome