Камінець образи, зточений думками,
Вимитий сльозами, менша з дня у день.
Душу все торкає гострими краями,
Бо вона для нього ніби-то мішень.
І немає сили доточити камінь,
Бо сліди залишить непомітний пил.
І болюча тиша у душевнім храмі
Щось шепоче тихо, як в полях ковил.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420602
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.04.2013
автор: Радченко