Ти почала згасати.
Коли я,
онука Твоя
розпашіла від світла
пальника
між ребром і хребтом.
Врешті, нам обом,
не уникнути цих
крапок, ком.
Звідки родом цей
спокій Твій
і впокореність
суддям з піском?
Я не вмію як Ти
заливати хліб молоком,
Забивати не тим молотком,
Розмовляти серйозно
з котом.
Я не хочу нікому
махати білим платком
і проводити мовчки
з комком.
Нам не впоратись з цим
ривком.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420654
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.04.2013
автор: Harmonika