Знов думаю про тебе.Так хотіла
Я зберегти твій промінь у душі.
Що пробивався в темряві несміло
Зігріти моє тіло так спішив.
Згадаю погляд мов глибини моря,
Тремтить і котиться чомусь сльоза.
Даю тобі невидимі простори
Де стогін вітру й проклята гроза
Якщо відпустиш,я піду в пустелі,
Що вкрили моє серце вже давно,
Й останнє ложе я собі постелю.
З розлук й тривог сплету один вінок
Чи чує хтось,коли душа заплаче?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420674
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.04.2013
автор: Білий Лотос