ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: "Плаче дощ…" АВТОР: Любов Ігнатова
***********************************************
Мій друже, ти стоїш зі мною поруч
І заглядаєш у заплакане вікно.
В душі твоїй я відчуваю смуток,
А на лиці не бачу проявів того.
Закам‘яніло споглядають очі
В байдужості до дружних слів.
Лишень закушені до крові губи
Є свідченням того, що в серці біль.
Як хочеться тобі все розказати,
Все те, що зрозуміти я зумів.
Та ти не хочеш біль свій розкривати,
Не хочеш поділитись ним.
Я відчуваю, що той біль від того,
Що вже згасає пристрасна жага.
Та ти не плач, що пристрасть залишає,
Бо це початок, щоб любов зросла.
Ти зрозумій, що пристрасть, то тілесне,
Любов, то почуття що у душі.
Так не можливо, щоби разом були,
І темрява, і світло у тобі.
Ось, якщо ти навіки станеш світла,
Чи будеш ти жалітися за тим,
Що темрява тебе вже залишила,
І не відчуєш більше темних почуттів?
Тож ти не плач, що згасли ті цілунки,
Шукай у собі інші почуття.
Любов'ю щирою подружнії стосунки
Скріпити зможеш, наче клеєм, в майбуття.
Любов, то відчуття таке не просте.
Ти думаєш, що знаєш що це є.
Та ти, мій друже, помиляєшся напевно,
Бо якщо б відчувала, знала б це.
Хтось каже, що любов буває різна,
До сина, до сестри чи до батьків.
А є любов до рідної країни,
І до того з ким Бог з‘єднати захотів.
Та я скажу тобі, що це неправда,
Любов одне єдине почуття.
Воно неначе схоже на повітря,
Не можеш жити ти без нього, аж біда.
Якщо ти любиш, то уже не зможеш
Ти жити без того, хто дав ці почуття.
Не зможеш жити ти без сина, чи без дочки,
І рідний край свій не залишиш до кінця.
І ця любов однакова, не різна.
Для тебе то життя твого ковток.
Ось цю любов потрібно вам зустріти,
Щоб разом вам зробити вірний крок…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420780
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.04.2013
автор: Сергій Ранковий