Ти прийшов з минулого життя,
Коли я вже всі мости спалила...
Знаєш, мені більше не під силу
Чути запізнілі каяття...
Був дурним? І що- порозумнішав?
Це ж чудово! Пощастить комусь...
Я ж назад уже не повернусь,
Не порожня в моїм серці ніша...
Кажеш, за ці рОки розцвіла?..
Не цвітуть троянди без любові...
І гірка отрута в кожнім слові
Точить наші душі і тіла...
Це сльоза?.. За стільки рОків перша...
А моїх не пам'ятаєш сліз,
Що ти пив, неначе сок беріз,
Так цинічно рими з мене здерши?..
Вибач... Маю бігти- поспішаю...
Та й не хочу більш ятрити рани...
Після ночі завжди йде світання-
Я тепер уже це точно знаю!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420814
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.04.2013
автор: Любов Ігнатова