Я до скону тобі говоритиму,
Мабуть, мовою жовтих тюльпанів:
"Одного лиш тебе любитиму
Серед звуків далеких орга́нів".
І втрачатиму розум щоразу,
Щоб довести любов свою.
Залунали тонкі ноти джазу -
Повернулись у казку твою.
Зупинились усі пори року,
Захлинулась в тобі вода.
Все, достатньо. Більше жодного кроку -
Хай наступить у серці весна.
Моє серце, розбите тобою!
Надто безліч займенників "я",
І стежина життєва моя
Переповнена спогадів злою.
Хай прощення наступить не раз.
Я прощаю тобі свою долю...
Непідкупна підступність фраз
І улюблені квіти болю...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420979
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 26.04.2013
автор: Ліда Байрова1