Щось сьогодні сон мені не йде,
Спогади, мов ковдрою накрили...
В мене так буває, це мине,
Всі ми в думці спогади крутили.
Знаєш, завжди дивувалась,
Скільки б ми з тобою не сиділи,
Хоч би на хвилинку ми затихли,
Завжди ми ділились, говорили...
А знайомі то, всього нічого,
Та здається, мов би все життя...
Як раніше разом було кльово,
Та усе в житті колись мина...
Скільки всього сталось, аж не вірю,
Та дорослішати змушує життя...
Я - дружина, ти вже стала мама,
Все так швидко, ніби тільки з сна.
А зустріч першу пам'ятаєш нашу?
Трошки у минуле ми заглянем:
"Дівчинка з серветкою в волоссі"))
Ми ще тоді не знали,що подругами станем...
Подругами теж недовго ми були,
Гуляти поодинці перестали...
І постійно разом ми жили,
Не подругами, сестрами ми стали.
Так інколи сумую за тобою,
Подзвоню і в секунді легше стало.
Ясь, і ти сумуй за мною...
Ти найкраща, щоб там не казали!
Ми з тобою стільки пережили
За такий короткий час,
Що не в кожного знайдеться стільки сили,
Щоб переслухати, що сталося у нас)
Ти подруга, порадниця, сестричка!
Безмежно, сильно так тебе люблю,
Мені тебе не вистачає, зрідка((
Й ще через років 100 таке ж тобі скажу!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421021
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.04.2013
автор: Катерина Truth