Укотре розбираючи думки, сколихую події,
Перелопачую все, що було, що згустками крові
У тромбі сердечнім геть закупорили райдужні мрії,
Згублені істини, що припали пилом у густій траві.
Слова, розкидані інформаційним полем навкруг землі,
Що засмоктало в себе назбирану мудрість всіх віків,
Назад вертають енергією чистоти - резонансні:
Сполукою любові, відчутою душею, без слів.
І Всесвіт відкриває перед нами двері в потаємне,
Де власне я блякне у палючім погляді кохання,
Тим непереборним почуттям, що є життєво-невід’ємне,
Невичерпна сила людського, земного панування.
26.04.13
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421134
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.04.2013
автор: Валентина Ланевич