Ну, от і все. Чи я цього хотіла,
Тепер уже не знаю і сама…
Кохала як могла та як уміла.
Та не зігріла. І не зберегла.
Все марно… Бо тобі я не потрібна…
Потрібною ніколи не була…
Летить душа… Одна… Он берег видно…
Чи досить сил у одного крила?
Пробач, що не спитавши згоди в тебе,
Я будувала зАмки на піску…
Померкло все. І згасло синє небо.
На берег мій печаль свою несу…
Уривки фраз, слова твої вогнені
Згадаю я у тернах самоти…
Хай палко б`ється серце хоч для неї,
Якщо моїм не можеш бути ти…
Своє тепло беріг ти так старАнно,
Що навіть і від себе приховав…
Як боляче… Та дякую, коханий,
За ту примару щастя, що плекав…
Згоріло все. Золу припливом змило.
Та не жалію я себе таку…
Поклич же знов! Щоб знову я зробила
Для СЕБЕ крихкий за́мок із піску…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421183
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.04.2013
автор: Ірина Лівобережна