Моє серце кривавило й плакало,
Розірване враз на шматки,
А сльози котились і крапали
На руки твої у крові.
І ти відвертався байдуже,
Долонями тер піт з чола,
Що, бачить не хочеш ти, друже,
Той біль, що жорстоко завдав?
Замурзаний кров’ю. Сльозами
Розмазаний бруд по руці,
Ти хочеш сховати ті плями,
Згортаючи їх в кулаки.
Лишись. Дві д́уші розгублені,
Стояли ми поруч без слів:
Із болем колись будеш думати:
"О, боже, та що ж я зробив?"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421247
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.04.2013
автор: Анастасія Калатур