Хтось і ніхто… Місяць не в тій стороні,
Щось і нічого… Сонце зійшло зарано.
Домініканкою була й зостануся у самоті,
Що б не робила, але не гоїться та рана.
Я посміхнуся і зрозумію, що вже не тобі.
Море по-іншому свої пісні заспіває.
Гори захочуть виднітися лиш вдалині,
Може ніхто й ні з ким мене не зачекає.
Від сьомого поверху до висоти побачиш,
Як на землі нічого, по-суті, не має.
Скажеш лети, а потім біжи – обманиш!
Я в цьому світі ще так багато не знаю.
Скажеш, сади не росли… Та ж росли!
Скажеш, дощі не ішли… Та ж ішли!
Скажеш, немає такого, що ти не знаєш!
Я вдам, що повірила. А ти – знову зрадиш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=42144
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 10.10.2007
автор: nezilovana