Дві сили зійшлися в пекельнім двобої,
Дві сили породження зла і добра.
Все душу заповнюють димом любові,
Слізьми застеляють всі виходи брам.
Зійшлися дві сили, як Змій і Добриня,
На мОсті Калиновім в час нелегкий.
І сипле вогнями ріка, наче з скрині,
То ранить нестерпно, то гоїть терпким.
Дві сили трактують мої сподівання,
На миле й немиле розкроюють світ.
Десь високо в небі замерзлі зізнання
Давно вже дощами донесли «Привіт!».
Зійшлися дві сили на битву за щастя,
За подих, за волю, за стомлений клич.
Чи темній байдужості вижити вдасться?
Чи змінить світанок набридливу ніч?
Дві сили спустошують серця простори,
То палом нещадним вулканових лав,
То сивим морозом вагання повторять,
Порушать порядок, що довго складав.
Зійшлися дві сили і все стало іншим,
І день вже не день, і земля без прикмет.
Ушкоджену душу окутали грішним,
Дві сили, натягши підступність комет.
18:53, 18.03.2011 рік.
Зображення: http://qiq.ru
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421527
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.04.2013
автор: yusey