Танцюють в розпачі думки,
І душа від горя ниє,
Сплітають у вінок плітки
І кличуть до мене Вія.
Стою у білому вбрані,
Стрімко-довгий, безтілесний -
Давно втомився від борні
Із спорою Василесу.
В політ звичайно мене звуть
Світло-білі колежани,
Але сповила мене лють,
Мстиво зв'язані бажання.
Суть мою вже не лякає
Гострий біллю погляд Вія,
Лягає Захист на плече,
Закрито все, навіть шия.
10.11.2003
К.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421676
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.04.2013
автор: Левчишин Віктор