Аж жити знову захотілося…
Не знаю де, але в житті є сенс!
Ті посмішки, що у душі десь крилися,
Осяяли усе навколо до небес.
Полярну ніч, яка жила в душі,
Змінив весняний сонячний світанок…
Я тут перебуваю на межі,
Де непроглядну тьму перемагає ранок.
Не знаю чому… Але світ мій ожив.
Я чую радість навіть в цілковитій тиші!
Щоб не було, шукаю всюди Позитив…
Зірки чомусь чарівніші, коли немає криші!:)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421719
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 29.04.2013
автор: Замріяна...♫