ЇЇ супроводжує тиша
по дорогам нічним,тротуарам.
Підсвічує світло афіши
і більше нікого немає.
Й не треба
Замріяна,дивиться в небо
їй все одно,що і як буде.
Їй хочеться стати сміливою
і не думати,що скажуть люди.
Вона вміє кохати по-щирому,
наче вперше.. і як востаннє.
І вночі пише чорним по білому
немов життя своє переказує.
Хоч на хвилинку в кохані обійми
їй поринути...та поки це мрія.
Їй би щастя вдихати. Повніше
Проте поки її супроводжує тиша...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421833
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.04.2013
автор: Ірин@