Як рідко ми говорим про Любов,
Про почуття, що стало вже реліктовим,
А все про зле – гомору і содом!..
І долю ми виборюємо ліктями.
Як рідко ми говорим про Любов,
Ще рідше ми з Любов'ю творимо –
Одне одному ми псуємо кров,
А потім чуємося кволими.
Приспів:
Не можна жити без Любові.
Любов – як посох у путі.
Любов – у русі, мислі, слові,
В молитві Божій, в каятті.
Як мало дбаємо ми про Любов,
Хоча про неї і говоримо,
Братів, сестер "освячуємо" злом,
Та й невтямки, чому всім горе нам.
Що зло увік вертається нам злом,
Ми чомусь часто забуваємо.
І що добро повернеться добром,
Також нетвердо пам'ятаємо.
21.01.2001
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421842
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 30.04.2013
автор: Олекса Удайко