Вона іде… Повністю розгублена, розбита, по щоках каламутною рікою стікають сльози, а розмита туш робить її вигляд ще більш жалібним.
Вона іде… А згори споглядає непривітне сонце, що ніби, на зло, освітлює людям її муки…
Вона іде… Її дихання тяжке, різке та уривчасте. Навколо тягуча хмара диму, яка клубочиться від безлічі куч спаленого листя і їй здається, що вона задихається від цього смороду, що сліпне від сяйва цього холодного сонця і захлинається від гіркого присмаку туші, помади і сліз…
Плакала, падала, в результаті цього на тендітних ніжках з’являлися криваві рани, які вона зовсім не помічала. Деякий час лежала на узбіччі, та коли на неї починали ззиратися одинокі перехожі, невідомо звідки знаходила в собі сили і піднімалася, але невдовзі знову падала і, здавалося, її стражданню не має меж…
Вона жадала відповідей на одне єдине запинання, але не знаходила її. Хотіла кричати, але не робила цього, ні не думайте, що вона стримувала себе, ні, просто не мала сили, могла тільки плакати, плакати і плакати…
Та це ж вона ще нещодавно зустрічала і проводжала кожен день з усмішкою, не зважала на час, прикрі нюанси життя, побутові негаразди, бо, вважала їх швидкоплинним та неважливим, а життя занадто коротким, щоб звертати увагу на неприємні моменти, потрібно жити, тобто радіти, посміхатися та насолоджуватися…
Але, на жаль, зараз, про це забула… У думках було щось інше, що не залишало її у спокої. Велика разюче чорна смуга в одну мить перекреслила все і розбила тонку, вразливу душу…
А ще декілька годин тому, вона вважала себе найщасливішою людиною на світі, здавалося, що світ біля її ніг…
Вечір… вечеря… безліч палаючих свічок, п’янки аромат вина ство-рювали романтичну атмосферу, що навіювала приємні, теплі відчуття в її серці… Його ніжні дотики, солодкі, мов мед слова, м’язисте тіло викликали мурашки на тілі… ЇЇ не хвилювало те, що вони ледве знайомі, навіть не насторожувало, а навпаки, надавало, на її думку, чарівної загадковості…
Його великі долоні, що ніжно обіймали її оголені плечі повільно опускалися на груди, а гарячі губи жагуче обпікали вигини шиї… Вона розтанула, ніби сніжинка від теплого подиху… її тендітне дівоче тіло жадало любові…
Ранок. Порожня квартира. Вона прокинулася сама у ліжку, на подушці замість «коханого» різала вічі записка з банальним текстом: «Повернуся через годину…». Вона вирішила його дочекатися. Минула година - його не було… Потягнулася і почала неквапливо збиратися…Одягнувшись, вона стала шукати сережки, запримітивши одну на тумбочці біля вікна, подалася до неї. Верхня шухляда була привідкритою, туди і запала друга сережка. Відкривши, увагу привернув біли конверт з незрозумілим написом адресованим її вечірньому знайомому. Конверт був відкритим, цікавість взяла гору і вона вирішила зазирнути у середину… Результат приголомшив… Її рука задрижала, а на підлогу впав листок із надпивом «результат перевірки на ВІЛ…» з познач-ко «позитивний».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421863
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.04.2013
автор: Лілу