Проснувсь цвіркун в горищі на хатині,
в різноголоссі виринув з октав.
То ВереднИк примчав із часоплину,
з хмаринок синіх Землю оглядав.
Весна дістала гребеня із скрині,
вже павучок кужельку свою пряв.
Росяник теплий з матері – Богині,
у виднокрузі квіти малював.
Зозулька сиза з гаю закувала,
буяла квітом травонька густа.
Вербі плакучій коси розплітала,
у переддень на вербнії свята.
Весняний вітер тішився косою,
В ставочку диво промінь не вгавав.
Вербові віти плакали росою,
ставочок з плеса срібло діставав.
Хрущі пелюстки в вишні цілували,
у в захмелілі пещені вуста.
Лягали зорі тихо у перлину,
з безодні раю Місяць подавав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421944
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 30.04.2013
автор: Дід Миколай