Так ніженьки, давно, болять.
Обличчя в судомі скривилось.
Подія важлива - як знать?
Нога на газ , і .. розгубився...
Мова відчайдушності в очах,
Мов би знав, відчуттям в розмовах.
"Прогрес" хвороби - без вороття
З нею бій він веде на життя.
За повагу й нездійснені мрії,
Зціпить зуби, підійметься в вірі.
Дасть надії розправити крила,
Йому скованим буть неможливо!
Р.S Присвячую цього вірша нашому дорогому керівникові літ. студії
" Бистрінь",що в м. Надвірна ,Нестору Івановичу Чиру.Прошу Вашої молитви за здоров*я цієї великої людини.З повагою Данута!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421969
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.04.2013
автор: Вразлива