воістину воскрешає той хто помер
вихваляти дітей і вірити у темряву
боятися склонити голову перед прірвою
це всього лише внутрішній страх
є відчуття невагомості. хай воно залишається
наодинці дитя з матір’ю
залишуться всі ті хто дає життя іншим
постіндустріальні міста зачинені для навіжених
політ..забере мене на свої крила
й зникне на вокзалі перед відправленням
про це варто кричати…
за вас варто плакати і дивитись
у брудне вікно на небо
воно таке чисте й безгрішне
суп для немовляти і цуценят
молочна маса…шум води…
сумні очі хворого
exit. а мрії?
про них не говорять
в небі без зірок
в морі без риб
терпнуть ноги у того хто терпить
я не хочу…
(+Indraudxa-)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422069
Рубрика: Білий вірш
дата надходження 01.05.2013
автор: indraudxa