Жайворонок дзвінко тягне вгору струни,
Зеленіє яре і озиме вруно...
Ластівка погоди просить щиро в неба.
Та чогось я бачу все оце без тебе...
Пахощі бузкові розлились далеко,
Запросили з лісу диво-соловейка.
Прилетів, затьохкав, зачепив за душу.
Та чогось без тебе слухать його мушу...
Вже кує зозуля. (Може, й лічить роки?)
Щось вона притихла – в серці враз... неспокій.
Знову розкувалась! – Зупинись, небого!
Нащо ж так багато, коли все без нього?..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422106
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.05.2013
автор: Катерина Шульга