О ні! Мовчи! Слова тут ні до чого
І співчуття, потреби в них нема.
Я знаю ти не зрозумієш того
Що відчуваю в цю хвилину я.
Те, що у серці, спокою не маю
І як тремтить знеможена душа.
І все, що скажеш, я дослівно знаю
Тому даремно, не марнуй слова.
Я все знесу, прийму капризи долі
Її насмішки, зраду, все ось це.
Зумію я, достатньо сили волі
Споглянути в озлоблене лице.
Не буде сліз, вони такі солоні
Не вмію плакати, не буду, це дарма
Я підійму мозолисті долоні
І на Голгофу понесу хреста.
І мовчки ляжу, стук, і цвяхи в руки
Хай ллється кров за істину святу.
О Боже мій! Які нестерпні муки
Та радий я що, на хресті помру.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422110
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 01.05.2013
автор: Олександр Крутій