Коли зустріла вперше твої очі,
Я в них втонула... Ні, я не брешу.
До тебе рветься серденько дівоче,
Тебе в обіймах лагідно душу,
Тебе одного ніжно так цілую,
В тобі одному сходяться світи!
Нікого я не бачу і не чую,
Мені потрібен поруч тільки ти.
Не відпускай мої холодні руки,
Зігріти їх під силу лиш тобі.
Коли далеко ти, в часи розлуки
Душа без тебе гине у журбі.
Душа без тебе в'яне, немов квітка
(Багато їх до ніг моїх поклав).
Я – твоя пташка, я – твоя лебідка.
Ніхто ніколи так ще не кохав…
Я не клянусь кохати тебе вічно
(Ніхто не знає вічності межі).
Хай буде все ритмічно і логічно,
Життя саме малює вітражі.
Ніхто не знає, як складеться доля.
Але festina lente, почуття!
Я б так тонула (була б моя воля!)
В твоїх очах усе своє життя.
01.05.2013 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422168
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.05.2013
автор: Юлія Ярема