Пісок

Повітря  марило  весною,
і  віддалялося  стіною.
В  кишені  крапало  навмисно,
Бо  знати  мене  не  корисно.

І  корінець  мокрів,  мокрів
Від  паспорта,  що  пліснявів,
Щораз,  коли  вологе  небо
На  землю  кидало  даремно
Частки  байдужої  блакиті,
Кишені  ті  ловили  миті.

Піском  породжені  пустки
Ніколи  не  узріють  сни,
Штовхали  що  кудись  іти,
Щоб  змити  власні  літери.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422193
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.05.2013
автор: Lucre