Любов ще існує,
Я вчора бачила її в переході.
І ти завмираєш,
Дивлячись як з неба падають люди.
Вони ніби мертві,
Бо життя відібрало в них серце.
Вони ніби дощ,
Та навіть краплини можуть вільно дихати.
Людство закрили
У старому і нікому непотрібному будинку,
Та навіть у будинка
Є більше прав ніж у нас.
Ми можемо лиш любити,
Та цього не дозволяє нам гордість.
Так ми горді,
Але всю цю показуху ми можемо засунути собі, пардон, в одне місце.
Так ти можеш вважати мене схибленою, або шизофренічкою,
Але ти не можеш зі мною не погодитись…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422211
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.05.2013
автор: Анеля