Не шукай у мені неземної
І до рангу святих не возводь.
Я все та ж, бо із плоті і крові,
Як раніше, до мене приходь.
Я все та ж. У щасливій знемозі
Освічу тобі в темряві шлях.
Просто бачу я зорі у прозі,
Чисту музику чую в віршах.
Я все та ж, тільки сивіють коси...
Ти приходь - і уже навіки!
Бо безжальна зозуленька-осінь
Все рахує, рахує роки...
І експромт мого друга Ягуара65
Всі ми зроблені з крові і плоті,
Та бажаємо благ неземних...
Лиш на жаль, в остогидлім болоті
Стільки жаб! І звикаєм до них.
Скільки в світі очей завидющих,
Стільки ж різних нечистих думок.
Але я все шукаю, тому що,
Ти моя. Неземна. Ти мій рок.
І нехай, що зозуля кувала -
Не зважаю, що плинуть роки.
Лиш тебе мені не вистачало...
Твого серця... Твоєї руки.
В мене теж вже посивіли скроні,
Але ж б'ються серця в унісон!
Цілуватиму ніжно долоні,
Щоб навічно продовжити сон..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422319
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.05.2013
автор: Лариса Журенкова