Наші потяги їдуть назустріч
Одне одному,
Їхні вектори прагнуть зустрітись на тлі перехресть,
Надто довго ми все ж без кохання
Були голодними,
Щоб впустити цей шанс, наче птаха у лоно небес.
Голос твій хоч, здавалось, звичайний, -
Наповнений нотками,
Що лишають у серці моїм резонанси відлунь.
Наші довгі розмови напрочуд
Здаються короткими,
Працював над твоєю усмішкою вправний чаклун.
Надто довго знекровлені душі
Хотіли взаємності,
Справжня розкіш не в пишних палатах - а в храмі для двох
Його стіни - з любові, поваги,
Турботи та чемності,
Справжнє золото - вірність, його не позичиш у борг.
За вікном солов"ї вже заповнюють простір романсами,
Наша зустріч чергова прискорить схвильований пульс,
Спрагле серце моє знов, кохана, заллєш резонансами,
Ми з тобою - дві часточки цілого, скибки півкуль.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422348
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.05.2013
автор: Олександр Обрій