Весняні громи прокотились над степом,
Гроза відійшла за село, вдалечінь,
А райдуга світлу доріженьку стеле
На милий і рідний батьківський поріг.
І де б не водила нас доля по світу,
І де б не блукали, усе то пусте,
Нас серце веде через зими і лі́та,
Туди, де калина в подвір'ї цвіте.
Туди, де дитинство пройшло серед вишень
І юність мужніла у яблунь цвіту,
Там, де над господою стелиться тиша,
Де мама чекала на мене в саду.
Давно все минуло, та серце мов птаха,
Лиш тільки весна у литаври заб'є,
Усе полишає, бо треба вертати,
В знайоме, з дитинства, обійстя своє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422362
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.05.2013
автор: @NN@