Дивовижно.
Як швидко люди забувають.
Ще вчора тримали за руку, говорили про майбутніх внуків, про відкриття науки, прислухались до звуків.
Ловили удари серця, обіцяли, що ця нитка не порветься, вона ж сталева.
Дихали у шию, дарували небо .
Глибоко, ніжно, відверто.
Писали на ніч смс-ки, в яких зізнавались, що кохають вперше в житті.
Пізнавали оргазми без фізичного контакту.
І завжди, завжди тримали за руку.
І в одну мить змінюється все. Її руки він міняє на чужу талію, її дихання, завжди свіже, на прокурений подих зі смаком Мальборо.
Ночує не вдома, не вірить нікому, п’є віскі з ромом і забуває хто він .
Стає холодним, сміється неприродньо, бреше невміло і запиває – щоби не боліло.
Набирає номер, стирає номер.
І так сотні раз .
І ось сто перший: « Ваш абонент не хоче з вами говорити. Передзвоніть як кинете курити.»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422420
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 03.05.2013
автор: Шопенівна