[i]Олександр Пушкін[/i]
Я пам’ятаю мить чарівну,
Коли наядою з роси
Явилась ти мені видінням,
Мій геній чистої краси.
В полоні світлої печалі
Я пережив полуду мрій.
Все рідше чув я голос дальній,
І снився милий образ твій.
Минали дні, літа манили
У інші мрії, у грозу.
І я забув і голос милий,
І ніжні чари, і красу.
У глушині чужого краю
Минали роки забуття
Придуманої муки раю
І без любові до життя.
Та все минає і минуле
Перетасовує часи,
Де ти видінням промайнула,
Мій геній чистої краси.
І п’є жага твоє імення,
І знову закипає кров.
Є божество і є натхнення,
Життя, і сльози, і любов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422524
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 03.05.2013
автор: I.Teрен