У ніч, коли
магнолія цвіте –
в зіниці небо
падає чуттєво,
на дах крадеться
білогрудим левом,
грозою пахне,
грізне і святе.
Напруга. Шал.
Озвуччя громовиць,
Немов намисто
котиться. Повсюди –
траву зі сну
оливкову розбудить
і слід угрузне
левових правиць.
Дощу до чаш
магнолії наллє.
Рожевий шлейф
огорне підвіконня,
Несміле світло
цівкою на кронах
осяде, наче
ніжне праліне.
Хоч є багато правил…
золоте –
напише час,
якого не відняти...
Найкраще –
буде серце пам’ятати…
Як ніч, коли
магнолія цвіте…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422598
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.05.2013
автор: Окрилена