Я дякую,що зовсім не кохаєш,
Бо вчиш мене ти віру не втрачати.
Та дякую,що зовсім не чекаєш,
І що мене не хочеш цілувати.
Я дякую за всіх,що зустрічала,
За сльози,що в самотності пролила.
Бо так багато у житті надбала,
Що ворогів своіх я полюбила.
Я дякую,що двері закривались,
Коли я намагалась відкривати.
Бо це життя уроки лиш давались,
І так багато треба ще пізнати.
Я дякую,що Бог не забуває,
Що на коліна ставить,дає сили.
Він мою душу вище піднімає,
Де навіть Божі Янголи бродили.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422602
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 03.05.2013
автор: Відочка Вансель